Історія одного будинку

Побудували, продали квартири, здали у терміни, роздали ключі новим мешканцям – ця стандартна і нудна хронологія розвитку подій будівництва геть не про наш будинок. З будинком по вул.Тарасівська, 8-А у Бучі все було набагато цікавіше і дуже навіть тягнуло на сюжет для «Кримінального чтива»-2.

Квартири для молоді

Про цю чудову новобудову у Бучі я дізналася влітку 2005-го з об’яви у «Експрес-газеті», де маленькими літерами було зазначено «у цьому будинку можна отримати допомогу в отриманні квартири за державною програмою «Молодіжного кредитування». Наша родина на той час стояла на обліку за цією програмою в Києві, але черга за три роки просувалася не вперед, а назад, і ми вирішили спробувати щастя поза межами столиці. Зателефонували і познайомилися з Миколою, який водночас представляв Молодіжний Фонд і фірму «Укржитлокомплекс» – нашого забудовника. Як з’ясувалося, цей будинок, дійсно, належав до державної програми сприяння молодіжному будівництву, яка діяла на початку «нульових». Щоб стати її учасником у столиці або області і отримати у порядку черги безвідсотковий кредит на квартиру (за умови наявності дитини), треба було мати вік до 35 років, дефіцит житлової площі (менше за 13 кв.м на людину), прописку у Києві або у області  і перший внесок – 30% відсотків від вартості житла. І тоді вуаля – ти отримуєш квартиру і необтяжливий кредит на 30 років! Щоправда, ліміт таких квартир у будинку на момент мого звернення було вже вичерпано, але Микола запропонував нам взяти кредит у комерційному банку з компенсацією відсотків Молодіжним фондом – такий варіант ця програма теж передбачала. Щоправда, з’ясувалася, що за довідку від забудовника у банк про те, що у будинку є вільна двушка, треба заплатити 700 у.е. Це було нахабство і кримінал, але «…Ці гроші ви швидко відіб’єте, коли Фонд почне вам компенсувати відсотки, – втішав Микола». Це був кінець 2005-го, ціни на житло злітали угору щотижня, ми погодилися і взяли кредит на 15 років. Будинок «Укржитлокомплекс» мав здати у 2 кварталі 2007-го, але минув 2007, 2008-й, минав 2009-й, будинок було фактично добудовано, але здавати його, схоже, ніхто не збирався. І ось чому.

 Будинок з секретом

У нашому будинку 213 квартир. З них 84 придбані приватними особами, а власники 123 – молоді сім”ї, які отримали від держави пільгові кредити на 30 років на будівництво  житла. Перші угоди по цьому будинку Молодіжний Фонд і забудовник склали ще в 2003 році. Але замість того, щоб видати ордери, влітку 2007-го «Укржитлокомплекс» повідомила молодіжних кредиторів про те, що вартість квадратного метру зросла з 2.975 до 4.000-5.000 тисяч гривень. Людей поставили перед вибором: або доплачуйте, або ми розриваємо угоди і ви втрачаєте свою квартиру. Важливий момент: фірма будівельник «Укржитлокомплекс» виграла конкурс на будівництво будинків за Держпрограмою сприяння молодіжному будівництву, тобто обрав її Молодіжний фонд. Але Фонд, замість того, щоб битися за кожну державну копійку, необхідність доплат охоче підтвердив і запропонував докредитувати сім”ї з держбюджету в середньому на суми близько 100.000 гривень. Цікаво, що економічне обгрунтування доплат людям не показали – сказали, побачите після введення будинку до експлуатації. Інвестори розуміли, що їх розводять на гроші, але психологічний тиск був надто міцним: більшість сімей після тривалої боротьби погодилася докредитуватися. Сім’ї сплатили 100% або вже 200% вартості житла, але будинок і не думали здавати. Докредитовуватися погоджувалися не всі, ось забудовник і не поспішав зі здачею будинку, адже якщо будинок нарешті здадуть, забудовник і молодіжний Фонд вже не зможуть отримати додаткові транші на докредитування з держбюджету.

Як ми згуртувалися

Цікаво, що у 2004-2006 роках «Укржитлокомплекс» разом з Молодіжним Фондом будували ще один «молодіжний» будинок у м. Вишневому по вулиці Святоюрьївська. Ситуація була аналогічною: введення будинку в Вишневому до експлуатації було затримано на рік, і сім”ї, які йшли через Молодіжний фонд, так само отримали ультимативні вимоги про доплати через подорожчання квадратного метру.  Наш будинок у цій схемі став другим і, схоже, останнім. Майже два роки будинок стояв у повній бойовій готовності до здачі. Всі будівельні роботи було завершено, не вистачало лише світла, газу та води. Але у кризовому 2009-му терпець у людей урвався, і мешканці стали самовільно заселятися у будинок. І паралельно – об’єднуватися для боротьби за свої права. Спочатку це були мирні звернення до представників тогочасного уряду: «молодіжного» міністра Юрія Павленко, прем’єра Юлії Тимошенко, але нам радили звернутися до… Молодіжного Фонду. 22 липня 2009-го інвестори влаштували пікетування приміщення Молодіжного фонду, а 5 серпня – організували прес-конференцію в УНІАН на Крещатику, 4, на яку запросили пресу, телебачення і всіх «молодіжних чиновників». Проблему будинку обговорювала вся центральна преса, ТБ знімало сюжети. Урядовці, причетні до цієї темної справи, не очікували такого розголосу. Після пікетування інвесторами восени 2009-го приміщення Кабміну, нагорі було віддано наказ здати будинок, не очікуючи докредитування, у найкоротші терміни. Нам нарешті віддали ключі та документи, але розслаблятися було зарано. Насувалася зима, а у будинку не було ані газу, ані світла за постійною схемою (коли люди вмикали обігрівачі, у будинку вирубалося світло), ані нормальної води. На фоні цих «незручностей» непрацюючі ліфти, відсутність парковки, незаасфальтована дорога навколо будинку здавалися дрібницями.

Новітня історія

Мерія Бучі відмовилася брати на баланс будинок з такою кількістю «косяків», і мешканцям не залишалося нічого іншого, як восени 2010-го створити ОСББ і взяти вирішення всіх проблем на себе. Найбільше навантаження впало на плечі голови ОСББ Тетяни Левдар. Забігаючи наперед, скажу, що врешті решт громада впоралася з усім – у будинку з‘явилися газ, світло за постійною схемою, більш менш нормальна вода, запрацювала автономна котельня та всі необхідні комунікації. Більш того – згодом на місцевому рівні наш будинок став прикладом вдалого самоврядування. У дворі тепер є тенісний стіл, антипарковочні стовпчики, тренажери, нові елементи дитячого майданчику, наші тарифи найбільш демократичні у місті. І що важливо – будинок продовжує розвиватися (відео спостереження у підїздах, шлагбауми на парковці, нові лавки – наші останні проекти). Парапсихологи та езотерики вважають будинки з «темним минулим» (довгобудови, приналежні до різних корупційних схем) до небажаних місць проживання з поганою енергетикою. Але насправді, у нас чудовий будинок. Спільні проблеми у минулому згуртували і перезнайомили мешканців, а самоврядування на рівні будинку вчить уважному ставленню до майна та прибудинкової території. А ще у нас 80% молодих мешканців і ду-у-же багато дітей, а це додатковий плюс у карму будинку.

Автор: Вікторія Куриленко

 

Залишити відповідь